|
“Кримські мандри” Сергія Свідерського
2 вересня 2025 року в Музеї Шолом-Алейхема (філія Музею історії міста Києва) за підтримки Фонду ім. Шолом-Алейхема відбувся суспільно важливий захід, присвячений корінним народам Криму, в рамках відкриття персональної виставки Сергія Свідерського під назвою “Кримські мандри”.
Крим, який є невід’ємною частиною України, - це історично важливе місце, де свій прихисток від гонінь, війн і політичних утисків в різні часи знайшли євреї, вірмени, греки, німці, поляки, месхетинські турки. Але окреме місце на яскравій етнографічній мапі Криму займають корінні народи України, які сформувалися і проживають тут вже багато століть: кримські татари, караїми та кримчаки. Їхня історія - це історія трагедії, що виткана нитками вигнання, геноциду та репресій.
Зараз, коли Крим все ще перебуває під російською окупацією на тлі повномасштабного вторгнення в Україну, тяжке становище всіх жителів півострову залишається яскравим нагадуванням про те, як ідентичність корінних народів може бути мішенню в геополітичних іграх політиків.
Трагедія корінних народів Криму не просто історична; це жива рана. Її визнання вимагає протистояння відлунню імперіалізму, підтримки прав людини та посилення голосів, таких як голоси татар, які заявляють: “Крим - наша батьківщина, і ми ніколи цього не забудемо”. У світі, де кордони змінюються, їхня історія закликає нас захищати вразливі нитки культурної ідентичності.
У заході взяли участь:
Євгенія Вірлич - представниця караїмської громади Херсона, журналіст-аналітик, керівниця проєктів, головний редактор видання “Кавун.City”;
Дмитро Євчин - журналіст телепроєкту “Крим.Реалії”, “Радіо Свобода”. Автор фільму “Історія корінних народів Криму”;
Лєніє Ібрагімова - кримськотатарська мисткиня, активістка та громадській діяч;
Богдана Бесчастна - архітекторка, містопланувальниця, експертка з залучення та партисипативних практик, представниця громади кримчаків.
. . . .
Персональна виставка акварелей Сергія Свідерського “Кримські мандри” в Музеї Шолом-Алейхема
2 - 21 вересня 2025 р.
Сергій Свідерський: Моя Кримська історія
Мої кримські подорожі розпочалися 1985 року. Чарівність кримської природи, душевний спокій, можливість перебувати на природі цілий світловий день, і бажання залишити на згадку місця Криму, в які закохався, спонукали мене взятися за малювання.
У період з 1985 по 2000 рік я відвідав різні куточки Кримської землі на південному березі, на заході півострова, в центральній частині, частково на сході Криму.
При найменшій зручній нагоді робив замальовки, використовуючи кожну мить зустрічі із чудовою кримською природою, відкривав для себе дивовижну красу стародавньої землі.
В ці роки я побував в Алупці, Кореїзі, Гаспрі, Місхорі, Алушті, Ялті, проїздом в Гурзуфі (з невеликою зупинкою помилуватися Айюдагом і Адаларами - скелями в морі), Судаку, Новому Світі, Феодосії, Керчі, Семіїзі, Понизовці, Кацавелі, Форосі, Кастрополі, Сімферополі, Бахчисараї, Віліно, Песчаному, Угловому, в Старому Криму, Грушевці, Коктебелі, Орджонікідзе.
Добре вивчив околиці Старого Криму та заповідний Агармиський ліс над містом, які підкорили мене своєю красою. Піднімався на гору Агармиш, виходив її вздовж і впоперек.
Зі Старого Криму пішки мандрував у Коктебель і назад Гринівською дорогою. Відвідав старий вірменський монастир - Сурбхач (святий хрест) і давніший вірменський монастир трохи вище в горах. Неодноразово пішки подорожував із Феодосії до Старого Криму та з Ялти до Алупки.
У Феодосії знайшов будинок, де у 1930-х роках мій батько жив зі своєю мамою (після від'їзду з Чернівців). У ті роки, будучи досить молодим чоловіком, мій батько керував виноробними підприємствами. І ці спогади викликали сплеск емоцій, які згодом втілились у моїх акварелях.
У Феодосії обійшов старі оборонні укріплення міста та карантин, спостерігав за вмілою роботою рибальської артілі на березі просто неба. Мою увагу привернув феодосійський ринок, де дари землі яскравими фарбами тішили око.
У 1990-х роках я був присутнім при закритті табору за Кизилташем на околицях Карадагу. 1992 року пережив накати цунамі від берегів Туреччини на кримське південнобережжя. У ці ж роки познайомився з великою кількістю кримчан - директорами виноградних господарств, редактором відділу сімферопольської газети, командиром кадетського загону в Криму, біологом-орнітологом, який мав найкращу у Союзі колекцію пташиних яєць, мандрував Карадагом і навколишніми горами. Потоваришував із головлікарем-естонцем із місцевого санаторію, краєзнавцями та просто жителями Криму.
Вночі милувався зірками на дні Великого Каньйону Криму, сховавшись похідною ковдрою. Піднімався на гору Бойко, пройшовши долиною річки Коккозка, де росте реліктова кримська рослина - великоплідна горобина (висота дерев сягає 30 м). Перечікував нічний сніжний буран на вершині Агармиша у старенькій хатинці чабана. Спускався до льодового гроту печери Тетяни за перевалом Ат-Баш над Кацавелі. Лазив по стрімких скелях на Кастропольській стіні. Спускався урочищами Малий та Великий Бабулган до озер Байдарської долини. Від перевалу Ат-Баш переходив до карстової долини урочища Беш-Текне. Піднімався на гори Вілля-Бурун, Трапан-Баїр, Спіради. По хребту гори Кішка із Сімеїзу підіймався на Ай-Петрінську Яйлу через перевал Ат-Баш. Спускався в урочище Беш-Текне, звідки проходив плато лісовими дорогами в Байдарську долину. Підіймався чортовими сходами Шайтан-Мердвень.
На південному березі обійшов більшу частину Ай-Петринської та Ялтинської Яйли, пройшов кілька разів Боткінською та Таракташською стежками.
У ці роки познайомився з прекрасною жінкою - Тамарою Михайлівною Солощенко, яка вже в похилому віці проводила кримськими горами “походи здоров’я”. Напевно, у багатьох людей залишилася добра пам’ять про цю чудову жінку і подяка в серці.
За роки перебування в Криму (загальний час із невеликими перервами близько 7,5 років) мав можливість залишити на згадку улюблені місця кримської землі в акварелях.
Більшість акварелей - Південнобережжя Криму та околиці Старого Криму. У олівцевих малюнках - саманні будиночки-мазанки в Старому Криму, Ай-Петринская Яйла, невелика кількість акварелей західного узбережжя Криму.
Пам’ять зберегла ще багато місць, які не відображені в акварелях і малюнках - вони чекають на своє втілення.
|
