| |
Володимир Корсун (1959-2002). Живопис
22 серпня 2024, у Музеї Шолом-Алейхема відкрилась виставка яскравого представника сучасного українського авангарду, живописця Володимира Корсуна.
 Митець народився 19 серпня 1959 року на Сумщині у містечку Білопілля. 1993 року він закінчив Українську Академію мистецтв в Києві, де навчався у майстерні станкового живопису під керівництвом професора, народного художника України, члена-кореспондента Академії мистецтв Віктора Васильовича Шаталіна.
Роботи художника експонувались в Чикаго (США, 1989), Одесі (Україна, 1990), Софії (Болгарія, 1990), Києві (Україна, 1991-1994), Москві (рф, 1993).
Помер Володимир Корсун дуже рано у 2002 році - на 43 році життя...
Ось так згадує про Володимира Корсуна його колега, український художник Віктор Рибачук:
"Важко писати щось про тих, кого любив, як і про тих, кого ненавидів, важко бути об’єктивним. Володю Корсуна востаннє я бачив на початку жовтня 2001-го, коли приїхав переконати його повернутись до Києва, де на нього вже чекала майстерня на Лук’янівській.
Він існував, по-іншому й не скажеш, у своєму Білопіллі, вже без батьків, без сім’ї, без можливості бути комусь потрібним. Ми сиділи в привокзальній забігайлівці і пили горілку. Йому було вже сорок два, мені ще сорок чотири і я переконував його в тому, що ще не пізно знову рванути, кинути до бісової матері цю забігайлівку і це забуте богом містечко, повернутись туди, де він знає всіх
і всі його знають як талановитого і перспективного художника, де його пам’ятають, поважають і люблять, і сумують за ним ті жінки, яких він любив. Він мовчки вислухав мій спіч, тверезо глянув мені в очі і твердо сказав: "Зрозумій, я програв, і все, про що ти говориш, вже немає ніякого сенсу".
Через рік, коли ще не минуло й року після його смерті, я, разом із колекціонером із Прилук, поставив на його могилі невеличкий пам’ятник, розрахувавшись за нього двома Володіними картинами.
Корсун залишив небагато картин після себе, як і Вермеєр, як і багато інших всесвітньо відомих. Не кількістю творів визначається талант, адже все одно ми впізнаємо художника по двох-трьох картинах, як і письменника по одному - двох романах, і цінність геніїв в тому, що всі вони не схожі один на одного. Художника Володимира Корсуна неможливо сплутати з кимось іншим. Його творам
непотрібен лицемірний пафос та блюзнірське мистецтвознавче словоблуддя, його талант - на його полотнах, і його трагедія, теж на них.
І ще - він не програв! Він просто вирішив піти в сорок два, у вік геніїв, і те, що в Національному художньому музеї України немає жодної його картини, не його печаль, а біда нації, яка не в змозі вчасно оцінити велич таланту кращих своїх представників, то ж хочеться вірити, що пані Наталія Кривуца, яка для нас зберегла його ім’я, зробить все, щоб ім’я художника Володимира Корсуна залишилось
в пам’яті наших нащадків".
|
|
