Департамент культури КМДА | Музей історії Києва

Facebook (сторiнка) | Facebook (група) | Telegram | YouTube

Контакти - Contacts | Графік роботи - Working schedule | Квитки - Tickets

Перший музейник Закарпаття

Олена Меленевська, старший науковий співробітник "Музею Шолом-Алейхема"

Фундатором музейної справи на Закарпатті вважається Тиводар Легоцький, ім’я якого носить Закарпатський обласний краєзнавчий музей, який базується у старовинному Ужгородському Замку на південному пагорбі міста.

Звичайно, що у музеї є ціла зала, присвячена дослідженням і особистості видатного вченого Тиводара Легоцького. За освітою та професійним досвідом - юрист, а за покликанням душі - етнограф, археолог та врешті-решт, історик, він став організатором музейної справи свого краю та написав велику кількість наукових праць з історії, як саме Закарпаття, так і Угорщини.

Тиводар Легоцький народився 5 жовтня 1830 року у селі (тепер це община) Фужіне біля містечка Рієка, що зараз у Хорватії, а в ті часи належало Австрійській імперії, у родині лісника - переселенця зі Словаччини. Після закінчення народної та середньої школи у місті Ружомбероку на півночі Словаччини, у сімнадцятирічному віці, Тиводар навчався на курсах філософії, а згодом поступив на навчання до юридичної академії в Кошицях - старовинному словацькому місті, але за рік потрапив до армії, і закінчив академію лише в 1851 році, після чого кілька років був службовцем у суді, а згодом переїхав до Мукачева.

Багато років Тиводар продовжував вибудовувати свою юридичну кар’єру: склав іспити з адміністративного права, цивільних законів тодішньої Угорщини, обіймав посаду головного прокурора Мукачівсько- Чинандіївської домінії графів Шенборнів, і, власне, працював у цій сфері до самої пенсії, яку отримав майже у 50 років.

Але, працюючи прокурором, ще у молоді роки, Тиводар захопився етнографією та почав ретельно вивчати історію рідного краю. Він ще студентом почав збирати старовинні монети та інші старожитності, але після того, як до його рук потрапив скарб бронзових предметів із закарпатського села Клячанова, археологія стала його другоюсправою.

Як і деякі інші дослідники-аматори, Легоцький почав займатись археологічною справою, приймав активну участь у діяльності наукових закладів: товариства природодослідників, етнографічного товариства, Археологічної комісії тощо. Звісно, стоячи у витоків археологічної справи на Закарпатті, Легоцький зібрав за роки чималу колекцію артефактів. На міжнародному археологічному конгресі у Будапешті в 1876 році він вперше представив зібрані ним унікальні експонати.

Легоцький обожнював гори - він об’їздив Карпати, побував на гірських вершинах Словаччини та Румунії, і з захватом описував власні подорожі.

1907 року Легоцький заснував музейне товариство у Мукачеві, а у власному будинку створив перший в історії Закарпатського краю музей історії та побуту, в колекції якого ним було зібрано більше 7000, а за іншими даними біля 8000 рідкісних експонатів. До того ж вчений написав 11 монографій і біля 300 наукових статей, присвячених історії Закарпаття від давнини до початку 20-го століття.

Однією з найважливіших науково-дослідних праць Легоцького є «Монографія Березького комітату», яка спочатку мала авторську назву «Історичні колоски», в якій він за допомогою знайдених під час розкопок артефактів довів, що саме слов’янські племена розселилися та жили у цьому краї (Тисо-Дунайській низовині) задовго до приходу сюди угорців і є первинним населенням Закарпаття.

Багато уваги вчений присвячував також місцевій фольклористиці - описував звичаї, обряди та вірування народів Закарпаття, етапи розвитку як духовної культури, так і економічного розвитку, а також досліджував участь закарпатців у народно-визвольній боротьбі, зокрема, проти династії Габсбургів у 17-18 століттях, у визвольних революціях 19-го століття тощо.

Тиводар Легоцький багато мандрував - був учасником наукових експедицій до Румунії, Валахії та Сербії, багатьох країн західної Європи, побував і в Малій Азії (Туреччина). Звідусіль ним був привезений багатий науковий матеріал - археологічний і етнографічний.

Треба зауважити, що на початок 20-го століття приватна колекція Легоцького була найбільшою з усіх інших на всій території тодішньої Австро-Угорщини. Більша частина експонатів, зібраних Легоцьким, зберігається тепер в Закарпатському краєзнавчому музеї: монети, єгипетські статуетки, вістря стріл африканських племен, грецькі вази, римські світильники, етруськи статуетки, японські нецке, ранньохристиянська мозаїка та навіть попіл вулкана Везувія та пісок Сахари. Він був настільки одержимий історією та збиранням, що навіть коли прогулювався Парижем, на дорозі, що була засипана сумішшю піску та гальки, умудрився знайти кам’яні знаряддя праці епохи палеоліту!

Дослідник був також одним з єдиних, хто тоді вивчав культуру та суспільно-релігійне життя русинів-українців, - основного корінного народу Закарпаття, а також етнографію бойків - одного з численних корінних народів Закарпаття, зробив чимало знахідок з історії угорців, які оселилися на цих землях століттями поспіль.

Будинок, де мешкав вчений і де він створив перший на Закарпатті музей, зберігся до наших днів, і на ньому, і на будівлі колишнього Березького комітату (тепер Медичний коледж Берегова) установлені меморіальні дошки пам’яті славетного вченого.

В 2017-му році наоколиці Берегова в урочищі Мала Гора також було відкрито обеліск, який увіковічнив пам’ять про невтомного закарпатського вченого-дослідника Тиводара Легоцького, який все своє життя присвятив вивченню та популяризації історії рідного краю.

Тиводар Легоцький прожив довге, насичене улюбленою працею життя та помер 1915 року у віці 85 років. Вчений похований у мукачівській католицькій церкві святого Мартіна. До речі, перший путівник Мукачівським замком, відомим нам, як замок Паланок, теж підготував і впорядкував Легоцький, а його рукописний фонд, як і багаті археологічна, нумізматична, етнографічна та історична колекції до сьогодні є основою та золотим фондом закарпатських музеїв, а деякі предмети з колекції Легоцького  можна зустріти у музеях Львова, Чернівців, Києва та деяких інших музеїв, оскільки у радянські часи була прийнята практика обміну музейними експонатами. Та й сам Легоцький теж нерідко обмінювався своїми речами з колекціонерами та музеями Угорщини, Австрії, Румунії.

На урочистому зібранні 18-го міжнародного археологічного конгресу в Будапешті 1876 року Тиводар Легоцький виступив з промовою, у якій зокрема були такі слова:

«Все своє свідомежиття я вірою і правдою, в міру своїх сил і знань, служив науці, інтересам Вітчизни. Я намагався підійняти завісу над таємницею життя наших предків, для чого проводив археологічні розкопки, збирав стародавні пам’ятники. Я хотів донести до нащадків голоси наших батьків, для чого збирав і записував народні пісні. На жаль, в силу різних причин цей нетлінний скарб ще не став надбанням мого народу. Тому на схилі літ своїх я звертаюсь до вас, шановні панове, посприяти мені у здійсненні цього благородного задуму мрії мого життя. Я пропоную відкрити у нашому місті земський музей, якому я передаю всю свою збірку археологічних пам’яток».

Тоді відкриття муніципального народного музею у Мукачевому так і залишилось у мріях Легоцького, адже його побажання так і не знайшли відгуку зі сторони місцевої влади, але унікальна колекція вченого все ж таки була збережена та до сьогодні є безцінним скарбом, з яким кожен із нас має можливість ознайомитись та надихнутись багатою історичною спадщиною минулих століть, яку ввсе своє життя відшукував, збирав, вивчав і залишив для нас фундатор музейної справи на Закарпатті Тиводар Легоцький.

© Музей Шолом-Алейхема - Sholom-Aleichem Museum

При повному або частковому використанні матеріалів сайту Музея Шолом-Алейхема посилання / активне посилання на нього обов'язкове. When using materials of the Sholom-Aleichem Museum website in full or in part, the reference or the hyperlink to it is obligatory.

Створення та підтримка сайту - Creation and support of the website: Rafael Litvin