|
ДЕПАРТАМЕНТ КУЛЬТУРИ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ МІСТА КИЄВА |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Єврейський календар Календар, за яким ось вже кілька тисяч років живе єврейський народ, відрізняється від календаря, яким здавна користуються європейці. Єврейська календарна система вважається однією з найскладніших серед усіх нині існуючих і зовсім несхожа на інші відомі системи тому, що вона неперіодична. На перший погляд розібратися в цих розрахунках непросто, але все ж таки можна.
Протягом декількох перших століть календар європейських народів, що прийняли християнську віру, відповідав єврейському. Лише в 325р. на Нікейському соборі було визначено умовну дату літочислення від Різдва Христова, з якої і почався відлік часу реформованого християнського календаря. На той час за єврейським літочисленням настав уже 3760 рік. Єврейський календар - місячно-сонячний. Звичайний (невисокосний) єврейський рік налічує 12 місяців по 29 та 30 днів. З одного боку, свята Тори (П'ятикнижжя) пов'язані з сонячним циклом, тобто з порами року: Песах (єврейський Великдень) завжди святкують навесні. У Торі йдеться про Песах як про свято весни. Але, якщо залишити незмінним місячний календар, то Песах буде щороку пересуватися на одинадцять днів тому, і вже через 5 років це свято довелося б святкувати взимку, а ще через кілька років - восени. Проте всі місяці, що наведені в календарі - місячні. Постійний календар у сучасному вигляді був узгоджений єврейськими мудрецями в 4119 р. (приблизно 359р. н.е.). Для ведення календаря необхідно було спостерігати за появою нового місяця й визначати початок весни. У часи, коли існував Синедріон - Верховний релігійний суд - початок місяця визначався саме шляхом спостереження. Кожен календарний місяць налічує 29 днів (неповний місяць) або 30 днів (повний місяць). При заході сонця під кінець 29-го дня поточного місяця спостерігачі стежили, чи з'явиться новий місяць. Як тільки вони бачили молодика - йшли до Сінедріону, де їх розпитували щодо форми місяця й про його положення відносно сонця та горизонта. Якщо показання свідків збігалися, то наступний день оголошувався першим днем нового місяця - Рош Ходеш. Таке рішення міг прийняти тільки Синедріон. Якщо ж на тридцятий день новий місяць так і не з'являвся, це означало, що місяць повний і налічує 30 днів. Тридцять перший день, незалежно від спостережень, оголошувався першим днем нового місяця, так як на 31 день новий місяць вже точно мав з'явитися, навіть якщо цього ніхто й не бачив. Прийняття рішення про те, чи складається рік з 12 або 13 місяців, покладалося на декількох членів Синедріону, які керувалися при цьому спостереженнями за зростанням та дозріванням фруктів і зернових, положенням сонця та іншими міркуваннями. Питання про додатковий місяць вирішувалося під час Адара - останнього місяця року, за яким зазвичай слідував Нісан. Якщо визнавалося, що рік складається з 13 місяців, це оголошувалося до кінця Адара, і наступний за Адаром місяць називали не Нісаном, а другим Адаром. До речі, назви місяців євреї перейняли у вавилонян. До вавилонського полону (VI ст. до н.е.) у євреїв місяці мали просто порядковий номер. Після вирішення питання щодо тривалості місяця або року необхідно було повідомити про це всім євреям. При цьому звістка мала розповсюджуватись досить швидко, щоб можна було дізнатися, на які дні припадають свята. Поки всі євреї жили в Землі Ізраїлю, це було нескладно, але з початком вигнання, відстані, що їх доводилося долати, значно збільшилися. Тому, побоюючись, що звістка може затриматися, Мудреці постановили, що всі свята за межами Землі Ізраїлю слід святкувати два дні. Додатковий день свят зберігся й до наших днів, незважаючи на те, що спостереження замінили обчисленнями. Кожний місяць єврейського календаря має знак зодіаку, тобто пояси на небесній сфері, по якому рухаються місяць, сонце й більшість планет. З давніх часів прийнято позначати 12 знаків зодіаку символами їх сузір'їв: Ваги (Тишрей), Скорпіон (Мархешван), Стрілець (Кіслев), Козеріг (Тевет), Водолій (Шват), Риби (Адар - це єдиний місяць, який подвоюється, тому і назва знака вживається у множині), Овен (Нісан), Телець (Іяр), Близнюки (Сіван), Рак (Тамуз), Лев (Ав), Діва (Елул). Дванадцять зодіакальних знаків були й емблемами 12 Колін Ізраїлевих, які, згідно з Біблією, походили від 12 синів Якова. Відповідно до єврейської традиції 25-го елула (припадає зазвичай на вересень-жовтень) Всевишній почав створення Світу. Шостий День творіння - 1-е тішрея - день, коли було створено людину, став початком Нового року. Згідно з єврейським календарем, Адам і Єва - перші люди, створені за образом Бога, - жили близько 5750 років тому. Мабуть, найдивніше в єврейському Новому році те, що він випадає на сьомий місяць єврейського календаря, як начебто у західному світі Новий рік би святкували 1 липня, а не 1 січня. Першим місяцем року євреї вважають весняний місяць нісан - місяць виходу з Єгипту, коли євреї стали народом. З іншого боку, тишрей - місяць, у якому Бог завершив створення світу. Осінній місяць тишрей, який слідує за елулом, особливо багатий на свята. Він починається Великими святами, що знаменують наступ нового єврейского року - Рош-Гашана. Через десять днів після Рош-Гашана слідують Йом-Кіпур, Суккот і Симхат-Тора - завершення річного циклу читання п'яти книг Тори й початок її наступного читання з першого розділу. Більшість єврейських свят пов'язана з подіями єврейської історії. Песах, наприклад, знаменує вихід з Єгипту, Шавуот - Даровання Тори, Пурим - звільнення від Амана, лиходія, який замишляв погубити всіх євреїв. Рош-Гашана і Йом Кіпур - свята спрямовані на особистість. У цей час (і заздалегідь) євреям належить аналізувати свої вчинки й проступки за минулий рік. Мета Рош-Гашана і Йом-Кіпур - етичне й релігійне переосмислення життя та підготовка до нового року. Але й це ще далеко не все. Виявляється, у євреїв не один Новий рік, а чотири. Є ще Новий рік царів, Новий рік тварин і Новий рік дерев - він називається Ту-Бішват. Це давнє свято дуже популярне й сьогодні як на землі Ізраїлю, так і в діаспорі. Усім добре відома біблейна заборона євреям працювати по суботах. Субота - Шабат - дуже важливий, особливий для євреїв день. Протягом багатьох століть євреї відраховують дні від суботи до суботи. Навіть ті євреї, що не дотримуються традицій іудаїзму, прагнуть висловити свою причетність до Шабату. Традиційне єврейське життя тісно пов'язано з календарем. У календарі відзначені знаменні дати, дні єврейських свят, час запалювання суботніх свічок. З календарем пов'язані також правила кашрута (норми єврейського життя). Можна сказати, що за календарем розписаний кожен день життя єврея. Однак, під час радянської влади євреї України не мали доступу до джерел про основи іудаїзму, правил традиційного єврейської життя. Друковані видання пов'язані з єврейською традицією були практично під забороною. В архівах київського Центру вивчення історії та культури східноєвропейського єврейства зберігається унікальна колекція єврейських календарів власноруч створених євреями, які, не звертаючи увагу на заборону, прагнули жити згідно зі своїми традиціями. Колекцію було передано до архіву родичами єврейського письменника Забари. Треба зазначити, що в радянській Україні створювати, користуватися та зберігати подібні речи було небезпечно. Понад тисячу років історія Києва пов'язана з історією єврейського народу. Протягом двох останніх десятиліть в Україні відродився інтерес до єврейського життя, до єврейської традиції. Починаючи з 1997 року Київський інститут юдаїки щороку видає єврейські художні календарі, текстове та ілюстративне наповнення яких присвячено найрізноманітнішим аспектам єврейського життя. Більшість з цих календарів присвячена єврейському станковому та декоративно-прикладному образотворчому мистецтву. Художня творчість сотень тисяч нині безвісних майстрів і художників-євреїв, імена яких зберегла історія, поповнила скарбницю світового образотворчого мистецтва. Історичний досвід і довге життя в розсіянні збагатили єврейську художню культуру. У багатьох видах декоративно-прикладного мистецтва євреї втілили в своїх національних творах кращі традиції народів, з якими їх зводили історичні долі. Протягом багатьох століть євреї живуть у розсіянні. Саме цим обумовлено різноманіття шкіл, стилів, напрямків у розвитку як прикладного, так і станкового єврейського образотворчого мистецтва. Перший багатосторінковий календар на 1997-1999 роки (5757-5759 за єврейським літочисленням) був присвячений єврейським обрядовим предметам зі срібла (колекція Музею історичних коштовностей України). Ще століття тому ці предмети прикрашали інтер' єри не тільки столичних синагог, але й маленьких молитовних будинків у містечках. Їх призначення знав кожен єврей. Предмети зі срібла, якими користувалися під час обрядів у синагозі й вдома нагадували про основні положення віровчення, мали символічне значення, асоціювалися з Єрусалимом, з Землею Ізраїлю, з Храмом. Серед традиційних єврейських предметів особливе місце займають синагогальні атрібути, пов'язані з читанням Тори: корони Тори (протягом довгих років вигнання і втрати державності корона у євреїв служить тільки для увінчання сувою), Рімон - навершя для стрижнів, на які намотується сувій, Тора Шилд - дощечки для прикраси сувою, яди - указки для читання. Крім статті про єврейські обрядові предмети з срібла в календарі є статті про виникнення хасидизму, про єврейські містечки-штетли, про архітектуру синагог, сіоністський рух, єврейську літературу. Логічний, строгий, естетичний дизайн (художник Віктор Харик) надав можливість представити на сторінках календаря багато цікавої інформації, що важливо, оскільки це видання було одним з перших в пострадянській Україні, що розповідає про життя єврейської громади. У наступних випусках календарів були представлені цікаві пам'ятки національної художньої спадщини, більшість з яких на той час ніколи не виставлялися й не публікувалися. У календарі на 5760-рік (1999-2000р.р.) були використані зображення з «Альбому єврейської художньої старовини» видатного єврейського письменника, етнографа й громадського діяча Семена Якимовича Анського (псевдонім Шломо-Зайнвіла Ароновича Раппопорта). Альбом був підготовлений ним до друку в 1918 році. У зв'язку з військовим часом видання не було здійснено. Через багато десятиліть випуск календаря дав можливість побачити зібрані в ньому чудові твори єврейських художників: народну картинку-лубок, ілюстрації до сюжетів з Тори, титульні листи записних общинних книг - пінкасів, мізрахів - малюнки, що вказували на стіну, звернену в бік Єрусалиму - напрямок молитви. «Альбом єврейської художньої старовини» - один з основних творів великої спадщини Анського, до наукового аналізу якої тільки сьогодні звернулись дослідники єврейської матеріальної культури. У календарі на 5761рік (2000-2001р.р.) було відтворено роботи художників України ХХ-го століття, у творчості яких присутня єврейська тематика: це роботи таких видатних майстрів як Зіновій Толкачов, Ольга Рапай), Ада Рибачук і Володимир Мельниченко, Зоя Лерман і багато інших. У календарі на наступний 5762 рік були представлені роботи на єврейські теми художників, твори яких стали класикою світового образотворчого мистецтва: майстрів вітчизняного авангарду 10-20-років: Давида Штернберга і Олександра Тишлера, художника-представника школи Михайла Бойчука - Еммануїла Шехтмана, учня кількох європейських академій Мауріція Готліба, знавця життя єврейського містечка Вільгельма Вахтеля. Єврейське «наївне» мистецтво представлено роботою майстра Хаїма (ХVIII століття) з колекції Національного музею образотворчого мистецтва. У календарі на 5763 рік представлено твори сучасних єврейських художників-станковистов і прикладників України та Росії. В оформленні календаря на 5764 рік представлені репродукції розпису Ходорівської синагоги. Дерев'яна синагога в Ходорові (Східна Галичина, нині - Україна), була побудована в 1640-1652 роках ХVII століття. Це одне з найбільш ранніх і прекрасних творів єврейського релігійного народного мистецтва Польщі цього періоду. Дерев'яні сінагоги будувалися як унікальні архітектурні споруди з багатошаровим складчастим ??дахом і богато прикрашеними стелями та стінами. Розпис Ходорівської синагоги був створений у 1650-1652 рр. Ісраелєм б. Мордехай Лісницьким з Яришева і відновлений у 1714 р Ісааком б. Йєгуда Лейбом з Яришева. Розпис стелі молитовного залу виконано у вигляді кольорового килима з колесом Зодіаку в центрі та зображеннями флори і фауни по краях. Образотворчий ряд супроводжують написи на івриті - цитати з Тори, Талмуда, мідрашей та молитов. Синагогальний розпис не містить зображень людей, а являє собою пісню хвали Творцю і чудесам Творіння. Вважається, що синагогальний розпис має також алегоричне й символічне значення, пов'язане з Кабалою (єврейським містицизмом). Напередодні Першої Світової війни в Східній Європі було близько 350 дерев'яних синагог. Приблизно 100 з них пережили війну, але були зруйновані пізніше під час Голокосту. Синагога в Ходорові простояла майже 300 років. Її знищили нацисти в 1941р. У 1977р. було відновлено розпис стелі синагоги за чорно-білими фотографіями, що збереглися. Зараз він виставлений у Музеї єврейської діаспори імені Наума Гольдмана в Тель-Авіві (Ізраїль). Автор дизайну арткалендарей Ірина Климова. Наступні чотири календарі присвячені діяльності Євроазійського єврейського конгресу. Автор дизайну перших трьох - київський художник Павло Фішель. Ці видання відрізняються оригінальною, незвичайною конструкцією розворотів, неординарним композиційним рішенням сторінок. Художнє оформлення календаря на 5765 рік побудовано на репродукціях зображень на парохетах - вишитих завісах, які використовуються в Шафі для зберігання сувоїв Тори - Арон-Га-кодеш. Секрет оформлення в тому, що парохети, які легко прийняти за старовинні вироби, виконані самим Павлом Фішелєм за допомогою авторської техніки. Календар на 5766 рік присвячений утворенню єврейської діаспори. В оформленні календаря Фішель використовував фрагменти оформлення стародруків єврейських книг й зображень на обрядових єврейських предметах. Наступний календар присвячений життю єврейських громад Євразії. Автор дизайну календаря на 5768 рік (2007-2008р.р.) Віктор Гукайло. На сторінках календаря можна побачити обрядові предмети, створені майстрами єврейських громад країн Євроазіатського континенту. Обрядові предмети зі срібла й бронзи дозволяють отримати уявлення про художню спрямованість і художні особливості єврейських ритуальних речей, про види обробки срібла, про різні декоративні прийоми, які використовувалися ювелірами під час роботи над ними, дають можливість познайомитися з одним з прекрасних видів національного мистецтва. Символіка зображень залишається незмінною до наших днів. Як правило, багатосторінкові календарі випускалися тиражем не більше тисячі примірників. Така кількість не могла задовольнити попит єврейських громад України. Крім того, ці видання викликали інтерес і за кордоном. Цей недолік було компенсовано виданням односторінкових художніх календарів-плакатів. Видання календарів сприяє відродженню й подальшому розвитку єврейського національного життя, а також інтеграції євреїв України в світове єврейське співтовариство. Ірина Климова |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
© Sholom-Aleichem Museum - Kyiv |
|
|
|
При повному або частковому використанні матеріалів сайту Музея Шолом-Алейхема посилання/активне посилання на проект обов'язкове |
|
