ДЕПАРТАМЕНТ КУЛЬТУРИ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

МУЗЕЙ ІСТОРІЇ МІСТА КИЄВА

Головна | Контакти

Старовинне мистецтво "рейзеле"

Мистецтву вирізання картинок з паперу майже півтори тисячі років. Виникло воно після того, як в Китаї в II сторіччі  було винайдено  папір. Спочатку він коштував  надзвичайно дорого.  Перші відомі нам  китайські паперові прорізні вироби датуються VII століттям.

Новий вид образотворчого мистецтва проник з Китаю в країни Євроазіатського континенту через Японію завдяки Шовковому шляху. Зароджувалося мистецтво вирізання з паперу в Італії, Франції, Іспанії, Англії, Німеччини та Росії  як заняття для еліти,  але вже в  XIII - XVII століттях  стало доступним  і не дуже багатим людям.

Багато народів Східної Європи вважають прорізну картинку своїм споконвічним декоративно-прикладним мистецтвом, але називають  його по-різному.

У Росії, Білорусії  та Україні це «вистріганки», «виціпянки», «витинанки». Східноєвропейські євреї запозичили мистецтво вирізання з паперу у своїх сусідів і з любов'ю назвали  свої твори прикладного мистецтва «рейзеле» - на ідиш «трояндочка». І дійсно, вирізане ножицями з аркуша паперу ажурне диво нагадує  квітку.

У ХVIII столітті папір вже коштував досить  недорого і був доступним навіть вічно гнаним і, в переважній більшості, бідним містечковим євреям, які вже  могли собі дозволити такий вид творчості.

У євреїв мистецтво вирізання  з паперу не було заняттям переважно жіночим, як це було, наприклад, в українців.  Як це не дивно, за традицією їх робили, головним чином, чоловіки або юнаки - учні релігійних шкіл (єшив), нерідко під час перерви  між вивченням священних книг - робота над прорізною картиною дозволяла подумати над змістом сакральних текстів. Тому в рейзеле, як правило, немає нічого випадкового.

Кожна деталь глибоко символічна: дерево - не просто елемент рослинного орнаменту, а символ біблійного Древа Життя; півень - не тільки пізнавана деталь містечкового побуту, а й  нагадування про покаяння, що передує святу Йом-Кіпур (традиція «Капорес» існує і в наші дні); крім того, півень символізує звук шофара (обробленого баранього або козячого рога, в який сурмлять напередодні єврейського Нового року - Рош га-Шана і під кінець Йом-Кіпур)).

Нарешті, вертикальна симетрія, характерна для  рейзеле, знову ж набуває в єврейській прорізний картині релігійного сенсу - вертикальна вісь вказує на смисловий центр композиції, де, дуже часто розташовуються символи Землі Ізраїлю, Єрусалимського Храму - менора, зображення колон Храму Соломона. У той же час вертикальна композиція -символ «вертикальності» людського буття, спрямованості до Небес, до Всевишнього. У химерному переплетенні, здавалося б, випадкових геометричних ліній проступають контури Зірки Давида, дивовижні звірі й птахи, вплетені в загальну композицію фрагменти священних текстів.

У мистецтві створення прорізної картинки неможливо сказати, що «папір все стерпить». Кожна, навіть сама невигадлива з них таїть в собі цілу купу образів, ідей, символів. Дуже важливо хоча б спробувати відкрити  таємниці цього ажурного паперового мережива. У деяких роботах мистецтво автора очевидно: вони зроблені з упевненістю й майстерністю, в інших  -  художник розмінюється на дрібниці й зайві ефекти. Проте, техніка створення скадносюжетних композицій диктує  художнику сувору логіку дій та економію засобів вираження.

Рейзеле виконує не тільки декоративну функцію - це захоплююча подорож углиб єврейської традиції. Популярність вирізок з паперу пояснювалася не тільки відносною дешевизною матеріалу, але  і їх відповідністю єврейському  світосприйняттю,  у якому протягом багатьох століть естетичне переживання було невід'ємною складовою  релігійного переживання.

Рейзеле  не просто мистецтво - це життєва необхідність. У цій техніці створювали Мізрахи.  «Мізрах» - декоративне пано, яким відзначали західну стіну оселі або синагоги. Оскільки Мізрах, що на івриті означає «схід», вказував у бік Єрусалиму -напрямок молитви, прорізні картини цього типу рясніють мотивами, пов'язаними з Єрусалимом або Єрусалимським Храмом.

У відділі фонду юдаїки  Інституту  рукопису Національної Бібліотеки України імені  В. І. Вернадського зберігається  підготовлений у 1918 році але так і не виданий свого часу  «Альбом єврейської художньої старовини». У зв'язку з військовим часом видання не було здійснено. У цьому виданні мали  бути відтворені  старовинні Мізрахи з зібрання петербурзького Музею єврейського історико-етнографічного суспільства, який   очолював видатний єврейський письменник, етнограф, громадський діяч і упорядник Альбому Семен Якимович Анський  (псевдонім Шломо-Зайнвіла Ароновича Раппопорта). Альбом був виданий у 1994 р. Друге доповнене видання на  основі теки, що зберігалася у Відділі, було  видано в 2001 році.

Один з найпоширеніших видів Мізраха призначений для синагоги - «Мізрах-шівіті» (назва походить від ст.8 Псалма 16: «Шівіті ха-Шем л'негді тамід» - «Завжди я бачив перед собою Господа»), в центрі якого знаходиться священний тетраграмматон Імені Божого.

Прорізні картини використовувалися також як прикраса Мегилат Естер (Сувою Естер або в російськомовній традиції сувою Есфірі). Події, про які розповідає ця глава Біблії,  покладено в основу єврейського  свята «Пурим».

І сьогодні прорізними картинками прикрашають стіни куренів, в яких євреї, що дотримуються традиції,  живуть протягом восьми  днів під  час свята Суккот.

З поширенням хасидизму в середині XVIII -го століття містичні вірування бродили в умах східноєвропейських євреїв.  Виникла своя демонологія. Авторами оберегів, що оберігають майбутніх матерів і новонароджених немовлят від цариці демонів Ліліт у техніці рейзеле були переважно жінки.

В Італії вирізками з паперу прикрашали шлюбні контракти - «Ктуби». Ктуба є необхідним документом на єврейському весіллі - хупа. Чим розкішніше весілля, тим багатшим є і декор документа.

Особливий вид  рейзеле представляли поширені переважно в Україні та Польщі, лубочні картинки, в яких події священної історії (головним чином, П'ятикнижжя) химерним чином перепліталися з реаліями  повсякденного життя.

Ажурними мереживами з паперу прикрашали рукотворні календарі для відліку  Днів Омера - це дні від свята Песах (єврейська Пасха) до свята Шавуот (свято дарування Тори) і альбоми, де були описані сімейні пам'ятні дати.

Міські єврейські дівчата в техніці рейзеле  створювали вітальні листівки, вкладаючи в них всю свою майстерність і фантазію. Сюжети - традиційні єврейські символи: менора, шестикінцева зірка, колони Храму, Скрижалі Заповіту, символи дванадцяти колін, зодіакальний цикл, а також всілякі фантастичні птиці, риби, звірі. По тому, з якою майстерністю і ретельністю було зроблено картинку, сваха могла зробити висновок про особисті якості майбутньої нареченої.

Єдиним  різновидом єврейської прорізної картинки, в якому декоративний елемент переважає над обрядовим, можна вважати віконну прикрасу, яка вивішувалася на свято Шавуот  (її називали «шавуослех») і круглі розетки - «рейзелех». Примітно, що мотиви шавуослех і рейзелех не повторюються в жодних інших техніках і не зустрічаються в інших видах єврейського декоративно-прикладного образотворчого мистецтва.

З точки зору техніки єврейські прорізні картинки можна розділити на дві групи: монохроматичні - білий папір на однорідному кольоровому тлі і збагачені кольором поліхромні - вирізані з білого або кольорового паперу і додатково розписані аквареллю, або розмальовані кольоровою крейдою, олівцями, сучасні - фломастерами.

Тяготи єврейського життя протягом століть знищили багато творів майстрів  прикладного мистецтва. Зрозуміло, що тендітний, ніжний, незахищений папір зник при перших же негараздах. Здавалося, що мистецтво вирізування  з паперу залишилося в далекому минулому.

В наші дні мистецтво рейзеле переживає друге народження. В Ізраїлі прорізні вирізні картинки з паперу продаються в художніх салонах і галереях, влаштовуються виставки рейзеле, проводяться семінари майстрів.

Словом, заняття мистецтвом рейзеле стає престижною справою. У країнах єврейської діаспори мистецтву вирізання з паперу вчать в єврейських культурних  центрах, єврейських школах і студіях.  Як правило, акцент робиться на вивченні традиційних вирізок з паперу, використовуються традиційні сюжети, мотиви, символи. Вирізки з паперу - народна творчість, ремесло, до якого кожен при бажанні може долучитися: матеріал недорогий - папір, інструмент - ножиці, які є в кожному будинку.

Проблема відродження старовинного мистецтва рейзеле - відсутність майстрів, готових передати свій досвід.

Одним з визнаних сучасних майстрів мистецтва прорізної картинки є художниця з Польщі Марта Голуб. Вона учасник багатьох Єврейських фестивалів культури в Кракові. Її роботи експонувалися на виставках в Єврейському музеї Відня, Етнографічному музеї Словенії, на виставці в синагозі в Кракові.

Вирізання з паперу - вид мистецтва, в якому можна спробувати проявити себе не тільки професійним художникам, а й усім, хто захоче долучитися до цеху майстрів рейзеле. Ось декілька порад  ізраїльської художниці Яни Лаєвської,  які були наведені в одному з номерів «Єврейської газети» (видається в Німеччині): «Потрібно взяти нещільний, досить тонкий папір. Придумати й намалювати на папері візерунок, або навіть складну сюжетну композицію. (Це найскладніша частина роботи). Візерунок малюється на зворотному боці майбутньої вирізки.

Якщо візерунок симетричний, папір потрібно скласти вдвічі, вчетверо або вшестеро в залежності від симетричності малюнка. При використанні кольорового паперу її складають кольоровою стороною всередину.

Малюючи візерунок, потрібно стежити, щоб всі деталі малюнка були з'єднані один з одним. В іншому випадку несполучені деталі «випадуть» з вирізки. Для з'єднання можна використовувати різні художні прийоми, найпоширенішим з яких є «завитки».

Всі місця на малюнку, які належить вирізати, слід «зачорнити» (заштрихувати олівцем). Зачернені місця потрібно проколоти голкою для акуратного введення в це місце ножиць.  Якщо заготовка багатошарова, скріпкозшивачем слід сколоти підготовлену вирізку по краях і в зачернених місцях.

Здійснювати вирізання затемнених місць потрібно гострими маленькими ножицями, загнутими на кінцях, перевертаючи їх в руці в залежності від напрямку лінії вирізання.

Не можна залишати навіть маленькі «недорізані» деталі затемненого паперу й тягнути їх, відриваючи від основної вирізки. Слід ретельно вирізати всі відмічені місця, звертаючи особливу увагу на кути малюнка.       Рекомендується спочатку вирізати дрібні деталі, потім деталі в центрі, і останніми - деталі по краях.

Мистецтво рейзеле з минулого зробило крок у сьогодення. Старовинні й сучасні прорізні  картинки з паперу, що вражають своєю майстерністю,  прикрашають колекції найбільших музеїв і галерей світу.

Ірина Климова, Зав. Музею Шолом-Алейхема

Музей Шолом-Алейхема

Контакти

© Sholom-Aleichem Museum - Kyiv

При повному або частковому використанні матеріалів сайту Музея Шолом-Алейхема посилання/активне посилання на проект обов'язкове