|
|
|
|
|
|
Контакти - Contacts | Графік роботи - Working schedule | Квитки - Tickets |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Осип Кривоглаз - Майстер форм та кольору Михайло Ваксман, старший науковий співробітник Музею Шолом-Алейхема Осип Борисович Кривоглаз - відомий український архітектор та митець, що присвятив 40 років свого життя розвитку обличчя Києва. Почесний академік Української Академії Архітектури. Має численні нагороди, у тому числі «Знак пошани київського міського голови». Осип Кривоглаз працював у Києві головним архітектором проєктів в інституті «Гіпроград», провідним архітектором проєкту в інституті «Київпроєкт» (майстерні Бориса Приймака, Лева Катка), головним архітектором в інституті ГіпроНДІОЗ. Проєктував низку будівель та комплексів власного стилю у Києві. Народився Осип Кривоглаз 2 липня 1918 року у Києві в родині лікаря. 1937 року вступив на архітектурний факультет Київського художнього інституту, який закінчив у 1943 році аж у Ташкенті. Але вже у 1946 році Осип Кривоглаз став членом Спілки архітекторів України. На початку своєї професійної діяльності Осип Кривоглаз втілив у Києві багато цікавих проєктів - будівля на вулиці Ігорівській, «Будинок композиторів» на вулиці Софійській, на Повітрофлотському проспекті та інші. У цих будівлях, а також в окремих «малих формах» він показав себе як майстер архітектурних композицій, який тонко володіє деталями. У рамках проекту великої комплексної забудови він виявив себе як талановитий містобудівник. Серед інших проєктів був розроблений 1947 року проєкт забудови Печерської площі (площа Лесі Українки). У 60-ті роки 20 століття «архітектурні надмірності» були оголошені поза законом, тому архітектори мали працювати у спрощених формах, але Осип Кривоглаз навіть у таких суворих умовах втілював цікаві модернові архітектурні ідеї. Комплекс із двох житлових корпусів по вулиці Олеся Гончара та Чеховському провулку було вирішено як симетричну композицію на складному рельєфі, її віссю стали монументальні сходи до Центрального критого ринку. Будівля кінотеатру «Дніпро» (колишній «Ленінград») набула форми звичайного паралелепіпеда, але величезні площини стін за допомогою облицювальної плитки були вкриті немов килимом. На жаль, багато будівель Осипа Кривоглаза дійшли до теперішнього часу в спотвореному вигляді (водна станція на Трухановому острові приватизована й перебудована; комплекс по вулиці Олеся Гончара та Чеховському провулку після зносу Центрального ринку втратив перспективу; облицювання головного фасаду кінотеатру «Дніпро» змінено). Деякі з проєктів, що були втілені академіком Кривоглазом за роки роботи в Києві: - Водна станція на Трухановому острові (1950). - Житловий будинок по вулиці Ігорівській, 5 (1950-ті рр.). - Житловий будинок Спілки композиторів по вулиці Софійській, 16 (1953). - Житловий будинок на Повітрофлотському проспекті, 33 (1950-ті рр.). - Житловий будинок по вулиці Мечникова, 10 (1950-ті рр.). - Кінотеатр «Дніпро» на проспекті Гагаріна на 1010 місць (1960). - Комплекс житлових будинків по вулиці Олеся Гончара, 46-48 та Чеховському провулку, 2 (1960-ті рр.). - Будівля комбінату «Художник» Спілки художників України на вулиці Васильківській, 32 (1960-ті рр.). - Будівля інституту «Держздрав» по вулиці Мечникова, 3-5 (1960-і рр.). - Проєктування забудови кварталів Голосіївського проспекту, Воскресенського масиву (у співавторстві). - Брав участь на ранніх стадіях розробки проєктів Ботанічного саду Академії Наук, Палац дитячої творчості на площі Слави. Нездійсненими проєктами залишились - комплекс на Поштовій площі та забудова нинішньої площі Лесі Українки. Протягом 1984-2009 років Кривоглаз був членом містобудівної ради при Головкиївархітектурі. Неодноразово виступав у пресі з питань проблем забудови Києва. Осип Кривоглаз також відомий як талановитий митець. На початку 1960-х років Осип Борисович захопився живописом, яким займався до кінця життя. Працював переважно з олією по картону, оргаліту, полотну. Тоді для нього відкрився новий світ, опановувати який було для нього вищою насолодою. Попервах Кривоглаз малював головним чином пейзажі та натюрморти переважно у традиційній манері. Твори відрізнялись свіжим, виразним колоритом, гармонічною композицією, ліричним настроєм. За відгуками колег митців, "доля наділила його почуттям кольору, а навички архітектора - композиційною майстерністю". Нове захоплення принесло свої плоди - на трьох персональних виставках (1982, 1987, 1990 рр.) були представлені понад 200 робіт, які зробили позитивне враження. На одній із виставок відома художниця Тетяна Яблонська писала: «Вітаю Вас із дуже цікавою, талановитою, активною виставкою. Отримала велике задоволення». На двох перших виставках були представлені в основному пейзажі та натюрморти, виконані у традиційній реалістичній манері. З кінця 1960-х років живописець Кривоглаз захопився пошуком нових форм, спробував себе в авангардній, синтезованій манері. Він по-своєму інтерпретував декоративні традиції японської графіки, а також стиль таких неперевершених майстрів світового рівня, як Тулуз-Лотрек, Матісс та інші. З часом на полотнах Осипа Кривоглаза стала превалювати не натура, а «внутрішнє бачення», але при цьому митець нерідко повертався до реалістичних форм, створюючи точно організовані по малюнку та кольору композиції. Іноді в його роботах «звучить» природний колір оргаліту, не зворушеного фарбою. З 1982 по 2010 роки у Києві було проведено 15 персональних виставок живопису Осипа Кривоглаза. - 1982 - Будинок архітектора - 1987 - Будинок архітектора - 1992 - Будинок архітектора - 1994 - "Український дім" - 1999 - галерея мистецтв "Лавра" - 2002 - Будинок архітектора - 2003 - Головкиївархітектура - 2007 - галерея мистецтв «Лавра» - 2008 - Будинок архітектора - 2010 - Будинок архітектора Митець також брав участь у двох всеукраїнських виставках. Відвідувачі оцінили творчість Кривоглаза як добру, природню, без кривляння та манірності. Ось як оцінювали творчість Осипа Кривоглаза відомі діячі мистецтва: Юрій Хіміч, художник, професор: «Кожна робота Осипа Кривоглаза містить реалізований простір, виражений у гармонії кольору, суб'єктивності речей та лаконічності символів. Характер його робіт життєрадісний, оптимістичний і романтичний, вони сповнені спокою, краси та рівноваги». Йосип Каракіс, архітектор: «Вражений талантом, майстерністю художника живописця. Рідко буває, щоб архітектор за професією мав такий дар живописця». Олена Олійник, кандидат архітектури, головний редактор журналу «Архітектура та престиж»: «Чудові традиції декоративного постімпресіонізму, започатковані Матіссом і Гогеном, з гумором і блиском продовжені в живописних композиціях Осипа Борисовича». На своїй третій виставці Кривоглаз представив роботи, які переслідували пошуки нового. Він йшов від натури і став одночасно композитором і виконавцем. Художник був у пошуку нових рішень, коли його композиційні твори набували більше сміливості, сили та майстерності. Автор віддає перевагу авангарду, осмисленому, асоціативному, але при цьому всьому зрозумілому, і, здається, що в той період він реалізовував саме різні задуми, ніби перевіряючи свої можливості. Роботи, що виконані без ризику творчої імпровізації, не задовольняють художника. Він зрозумів, що виявляючи матеріальну якість предмета, його обсяг і фактуру, мимоволі приглушує його кольорове «звучання». Так виникли його площинні композиції. Для творчості Кривоглаза характерні пошуки гармонії, небагатослівності та відкритості. Його роботи здаються виконаними без зусиль, вони реальні й водночас символічні. Декоративність, розкута манера письма та вміння узагальнювати - головні риси його художніх композицій, що в результаті сформувало його власний стиль. Одна з улюблених тем Кривоглаза як живописця - жіноча краса. Він багато років працював над створенням власної манери виразу жіночої чарівності, створивши цілу галерею жіночих образів, які відрізняються свіжим поглядом та естетикою. Його образи природньо підкреслюють жіночу красу у власній манері. У 2007 році з великим успіхом відбулась його виставка під назвою «З любов'ю до жінки» у галереї «Лавра». Лише з 2000 по 2010 рік митець створив 63 живописні роботи, які характеризуються тонким виконанням та насиченістю кольорів. У 2010 році у Будинку архітектора відбулась остання виставка Осипа Борисовича, на якій з великим успіхом серед інших робіт була представлена серія триптихів: "Мелодія безпредметного", "Пам'яті Вертинського", "Перлини морів" та "Грішні ангели", які були схвально прийняті відвідувачами. Автору статтi пощастило багато років підтримувати дружні стосунки з Осипом Борисовичем, який був дуже інтелігентною людиною, чуйною та доброю. Як архітектор він багато часу проводив на роботі та у відрядженнях, а після виходу на пенсію весь свій час присвятив живопису. Ми досить часто бачили його твори й висловлювали свої думки про той чи інший малюнок. Осип Борисович дуже радісно сприймав відгуки щодо його робіт. Він відносився до своїх робіт як батько до дітей. Дуже мало своїх творів він відпускав від себе. Квартира митця нагадувала велику галерею, де кожна стіна була зайнята його творами. Останні місяці життя Осипа Борисовича пройшли у лікарні, де він і помер 3 липня 2012 року, залишивши по собі добру пам’ять як творець та людина.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
© Музей Шолом-Алейхема - Sholom-Aleichem Museum |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
При повному або частковому використанні матеріалів сайту Музея Шолом-Алейхема посилання / активне посилання на нього обов'язкове. When using materials of the Sholom-Aleichem Museum website in full or in part, the reference or the hyperlink to it is obligatory. Створення та підтримка сайту - Creation and support of the website: Rafael Litvin |
|