|
Юхим Лойцкер (1898-1970)
Юхим (Хаїм) Борисович Лойцкер народився 20 березня 1898 р. у м. Каневі в родині ремісника. Закінчив місцеве чотирикласне училище. У 1920-1926 роках викладав єврейську мову та літературу, завідував будинками безпритульних у Каневі та Богуславі. Закінчив педагогічний факультет 2-го Московського університету (1930), після чого викладав мову та літературу у Київському вечірньому робітничому
університеті. Навчався в аспірантурі при Інституті єврейської культури Академії наук УРСР, потім шість років працював старшим науковим співробітником та вченим секретарем цього інституту.
З 1925 р. у періодичній пресі було опубліковано десятки статей та літературознавчих наукових праць про єврейську мову та літературу. Зокрема, про творчість класиків Шолом-Алейхема, Менделе Мойхер-Сфоріма, своїх сучасників Д. Бергельсона, Д. Гофштейна, І. Фефера, І. Кіпніса та багатьох інших.
Юхим Лойцкер був одним із авторів єврейсько-українського та російсько-єврейського фундаментальних словників, а також брав активну участь у складанні ряду підручників для учнів трудшкіл та вищих учбових закладів.
Після того, як в Україні були закриті всі національні, в тому числі й єврейські школи, культурні заклади, Інститут єврейської культури, останнім бастіоном єврейської культури в республіці залишився Кабінет єврейської культури, яким керував відомий учений, член-кореспондент АН УРСР І. Співак, а вченим секретарем був Ю. Лойцкер.
Наприкінці 1950 р. вони разом з усіма співробітниками закладу були заарештовані, а кабінет ліквідований.
І. Співак не витримав страшних тортур на допитах і помер у тюрмі. А Лойцкера допитували впродовж кількох місяців, вимагаючи зізнатися в злочинах, яких він ніколи в житті не вчиняв. Нарешті Особлива нарада при МДБ СРСР, навіть не бачачи підсудного у вічі, винесла вирок: «п’ятнадцять років режимного спецтабору Степлаг”.
Лише після смерті «батька всіх народів», наприкінці 1955 року, справа Лойцкера була переглянута, і він був повністю реабілітований.
Помер 1 лютого 1970 р. в Києві.
|
