| |
Давид Гофштейн (1889-1952)
Давид Наумович Гофштейн народився 25 липня 1889 р. в Коростишеві на Житомирщині в родині дрібного службовця. Навчався в хедері. Рано покинувши отчий дім, переїхав у Київ, де вступив до комерційного інституту. Паралельно відвідував лекції філологічного факультету університету. Перші вірші опублікував у 1912 р. в єврейській газеті «Айє цайт», де працював коректором. Багато років учителював. Був редактором. У роки війни працював в Об’єднаному інституті суспільних наук АН УРСР.
Член Спілки письменників СРСР з 1934 р.
Давид Гофштейн - один з основоположників єврейської радянської поезії. Його перу належать численні книжки віршів і поем: «Дороги», «Лірика», «Вибрані вірші», «Вірші та поеми», «Київ», «Україна», «У наші грізні дні». Він був найкращим перекладачем української класичної та радянської поезії єврейською мовою. Переклав твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, Л. Первомайського, М. Бажана, а також класиків світової літератури. Автор ряду підручників і укладач збірників народних пісень.
16 вересня 1948 р. Гофштейна заарештували у так званій «справі Єврейського антифашистського комітету». Йому інкримінували націоналістичну діяльність, зрадництво, шпигунство. Близько чотирьох років тривало слідство із залученням замовних літературних критиків-«експертів» (В. Щербина, Ю. Лукін, Г. Владикін, С. Євгенов), які кваліфікували вірші, нариси, оповідання та інші матеріали, що їх антифашистський комітет відправляв за кордон через Радінформбюро до інформаційних служб як зловорожі радянському ладу, шпигунські.
18 липня 1952 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР оголосила вирок Гофштейну і ще дванадцятьом єврейським діячам ЄАК: вища міра покарання - розстріл. Вирок виконаний 12 серпня 1952 р.
Давид Гофштейн реабілітований посмертно.
 
 
 
|
|
