Департамент культури КМДА | Музей історії міста Києва

 

 

     

Головна - Home

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
     
     
 

Єврейські письменники України, репресовані сталінським режимом

 
     
 

Йосип Бухбіндер (1908-1993)

Йосип Шмульович Бухбіндер народився 25 грудня 1908 р. у м. Черняхів на Житомирщині в сім’ї стельмаха. П’ятнадцятирічним юнаком закінчив місцеву єврейську школу робітничої молоді і поступив на роботу в житомирську шевську майстерню. Через півтора року профспілка взуттєвиків направила його на навчання до Одеського єврейського педтехнікуму, після закінчення якого він працюваввчителем єврейської мови і літератури в м. Кам’янець-Подільській.

Восени 1929 року був покликаний до лав Червоної Армії. Служив командиром кулеметного взводу в легендарному Таращанському полку 44-ї стрілецької дивізії ім. Щорса. Але через тяжку недугу був комісований з армії і назавжди знятий з військового обліку.

1935 року закінчив історичний факультет, єврейського сектору Київського педінституту. Наступного року був зарахований на посаду літературного працівника в редакції республіканської газети «Дер Штерн», де працював до липня 1941 року.

Літературною творчістю Бухбіндер почав займатися ще в студентські роки. В єврейській періодиці регулярно з’являлися добірки його віршів, були ви друкувані поеми «Атаман Боженко» та «Пісня старого шевця». В передвоєнні роки побачили світ поетичні книжки «Командир Сизов» (1936 ) і «Ліричні мотиви» (1940).

В серпні 1941 pоку, коли під стінами Києва зашаленіло криваве бойовище з ударним угрупованням фельдмар¬шала фон Рейхенау, Бухбіндер разом із М. Рильським, П. Тичиною, В. Сосюрою, І. Фефером, Д. Гофштейном, Н. Рибаком та іншими письменниками за розпорядженням уряду республіки був евакуйований до м. Уфа.

В сувору пору Другої світової війни він написав чимало віршів, поем та нарисів про смертний двобій із фашистськими завойовниками, які друкувалися систематично у вітчизняній та прогресивній зарубіжній пресі.

Повернувшись після визволення України до Києва, Бухбіндер напружено працював над створенням книги про ратний подвиг народів країни у найкривавішій в історії людства війні. Але після розгрому в 1948 році Антифашистського єврейського комітету над країною стала стрімко загусати зловісна примара нового смерчу сталінських репресій. Не поминув цей смерч і поета Бухбіндера.

Пізньої ночі 26 квітня 1951 року до його помешкання вдерлися агенти МДБ, пред’явили ордер на арешт і вчинили розгромний десятигодинний трус, після чого реквізували частину приватної бібліотеки і готовий до друку рукопис останньої книги (невдовзі за постановою слідчих органів він був спалений). З тієї квітневої ночі почалися для Бухбіндера «ходіння по муках».

Тринадцять місяців провів він у спецв’язниці МДБ. Затим його відконвоювали до харківської тюремної психушки і помістили в камеру буйнохворих, аби вирвати зізнання в «контрреволюційній антирадянській діяльності». Проте ні голод, ні знущання не зломили поета. На допитах він рішуче заперечував висновки експертної комісії в складі трьох білялітературних кандидатів наук, які за грошові подачки письмово стверджували, що всі його «твори пройняті отрутою антирадянщини й сіонізму».

Влітку 1952 року Бухбіндера перевели до Лук’янівської в’язниці в Києві, де ознайомили з утвердженим сумнозвісною «трійкою» вироком: за активну антирадянську націоналістичну діяльність ув’язнити на 10 років у виправно-трудових таборах особливого режиму. За кілька тижнів він був відетапований через пересильні тюрми в спецтабір № 3, що містився в селі Кінгір неподалік Джезказгана. Так поет став в’язнем спецтабору з особистим номером C 33-362.

Працюючи на шахті в найсуворішій ізоляції, Бухбіндер лише на початку 1955 року довідався про смерть «батька всіх народів». І все ж до волі ще було дуже далеко. Спершу його перевели до інвалідного табору у селі Терехта, а звідти, як амністованого, відправили на поселення у місті Теміртау.

Вибратися з-за колючого дроту і змити тавро «ворога народу» Бухбіндеру допомогли Максим Рильський і Олександр Фадєєв. Саме завдяки їхнім настійним клопотанням пленум Верховного Суду СРСР 19 січня 1957 року скасував постанову «трійки» і слідчу справу стосовно Бухбіндера припинив «за недоведеністю пред’явлених йому звинувачень».

В лютому 1957 року поет повернувся до Києва і був відновлений у рядах Спілки письменників, в якій він перебував з 1937 року. Відтоді він повністю присвятив себе літературній творчості.

Незважаючи на пережиті моральні потрясіння й підірване здоров’я, Бухбіндер написав і надрукував за останні десятиліття такі поетичні книжки: «Останній сніг» (1964), «Тобі, мій друг» (1980), «Світлий погляд» (1981), «Близька далечінь» (1984, 1987,1988).

 
     
     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© Музей Шолом-Алейхема - Sholom-Aleichem Museum

 

 

 

 

     

 

При повному або частковому використанні матеріалів сайту Музея Шолом-Алейхема посилання / активне посилання на нього обов'язкове. When using materials of the Sholom-Aleichem Museum website in full or in part, the reference or the hyperlink to it is obligatory.

 

     
 

Створення та підтримка сайту - Creation and support of the website: Rafael Litvin