|
Давид Бергельсон (1884-1952)
Давид Рафаїлович Бергельсон - український письменник єврейського походження.
Народився 12 серпня 1884 р. в Охрімовому, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія. Був сином торговця зерном. Осиротів у віці 9 років. Після смерті матері у 1898 році, жив зі своїм старшим братом в Одесі, Києві та Варшаві.
Здобув освіту у традиційному хедері та у приватному світському навчальному закладі.
У 1909 р. у Варшаві дебютував із повістю «Arum vokzal» («Навколо вокзалу»). Після цього здебільшого писав мовою їдиш.
У 1917 р. став членом Української Центральної Ради від Об'єднаної єврейської соціалістичної робітничої партії. Один із ініціаторів та засновників культурно-просвітницької організації «Культур-Ліга». Під редакцією Давида Бергельсона виходили альманахи «Культур-Ліги» «Eygns» («Наше власне») та «Oyfgang» («Заграва»).
У 1920 р. переїхав у Берлін, де був одним зі співзасновників журналу «Milgroym» разом із Дер Ністером. Також був одним з ініціаторів часопису «In Shpan», де пропагував ідеї революції. У ці роки бував у Франції, Румунії, Литві та Польщі. Вважався найбільшим прозаїком-соцреалістом, який пише на ідиші.
У 1929 р. повернувся до СРСР і жив у Москві.
Початок його літературної діяльності припадає на 1907 р., коли вийшло одне з перших оповідань - «Глухий», в оповіданнях «По всьому» (1913) та «Відхід» (1920) описується життя інтелігенції після поразки революції 1905 р. Роман «Міра справедливості» (1929) та оповідання з книги «Бурхливі дні» (1927) присвячені революції та громадянській
війні. Відомий твір - двотомна історична епопея «Над Дніпром» (1932-1940) про революційну боротьбу в роки першої російської революції.
Тему соціалістичного будівництва висвітлював у творах «Біробіджанці» (1934), «Серед живих людей» (1946), «Нові оповідання» (1947).
П’єси Давида Бергельсона були поставлені на сценах ГОСЕТа в Москві та БелГОСЕТа у Мінську.
Його перша збірка творів «Naye derrsailungen» («Наші оповідання») вийшла друком у 1961 р.
Протягом 2-ї світової війни був членом Єврейського антифашистського комітету. У цей період публікував свої твори у газеті Єврейського антифашистського комітету «Ейнікайнт» («Об'єднання»).
Заарештований у січні 1949 р. у справі Єврейського антифашиського комітету. Кілька років сидів у в’язниці.
Після закритого суду 12 серпня 1952 р. разом з іншими їдишськими письменниками-активістами ЄАК такими, як Перец Маркіш, Іцик Фефер, Давид Гофштейн, Лейб Квітко був розстріляний як провідний діяч Єврейського антифашистського комітету.
 
 
 
|
