|
Мойсей Альтман (1890-1981)
Мойсей Ельович Альтман народився 8 травня 1890 року у містечку Ліпкани в Молдові в сім’ї бідного ремісника. Закінчив початкову єврейську школу (хедер) та три класи ремісничого училища. Зважаючи на літературні здібності сина, батько відправив його навчатися до Кам’янець-Подільської гімназії, яку той закінчив у 1908 році.
Альтману не минуло чотирнадцяти, коли в одеській єврейській газеті «Унзер лебен» («Наше життя») були надруковані його перші вірші. З того часу він регулярно публікував свої поетичні спроби в різних виданнях України та Румунії.
В 1919 році Альман видав свою першу прозову книжку. Після цього побачили світ збірки оповідань «Міраж» (1926), «Віденська карета» (1935), «Коріння» (1948), романи «Мідраш Пінхас» (1936), «Метелики» (1938), п’єси «На покутному ланцюгу» (1946), «Дочка Ефти» (1947), «Десята заповідь»
(1948).
До приєднання Буковини до СРСР Альтман багато мандрував по світу. Жив у Румунії, Франції, Бразілії, Аргентіні. Там друкував свої твори, виступав на літературних вечорах і зажив великої популярності.
Все своє життя Альтман був тісно пов’язаний із театрами «Сіді Таль», київським та московським театром «ГОСЄТ». Тривалий час він був завлітом Українського єврейського державного театру (ГОСЄТ).
Старого письменника спіткала трагічна доля більшості єврейських літераторів під час сталінського терору. Наприкінці 1949 року він був заарештований органами МДБ (яке пізніше стало КДБ) і звинувачений в активній націоналістичній діяльності, антирадянській пропаганді, шпигунстві. Після тривалого слідства Особливою нарадою МДБ був засуджений на десять років ув’язнення
в таборах.
Після шести років гибіння за колючим дротом Альтмана, який уже став інвалідом, звільнено за відсутністю складу злочину й повністю реабілітовано.
Після повернення до Чернівців Альтман написав кілька книг, які були надруковані у видавництві «Советский писатель».
 
 
 
 
|
