|
«Я ненавиджу фашизм; я зробив те, що мав зробити, зробив те, що вимагало від мене моє сумління, і навело серце», - Зіновій Толкачов.
Зіновій Шендерович Толкачов народився 1903 року в містечку Щедрін Мінської губернії. Після закінчення двокласного ремісничого відділення Київського казенного єврейського училища імені Бродського Толкачов півроку навчався у художній школі, але був змушений її залишити через тяжке матеріальне становище сім'ї. Спочатку він працював учнем у майстра з розпису вивісок, потім у «мальовничій артілі» Мана, де малював кіноафіші. З 1928 року до 1930-го навчався на поліграфічному факультеті Київського художнього інституту.
Біографія Толкачова досить типова для євреїв у післяреволюційні роки. Проте, на відміну більшості своїх сучасників, будучи затребуваним художником і ілюстратором, Толкачов залишив візуальні свідчення власного сприйняття дійсності.
Йому, уродженцю єврейського містечка, революція відкрила дорогу до вищої освіти та кар'єрного зростання - можливостей, про які євреї царської росії, здебільшого, не могли і мріяти.
Враження Толкачова від радянської дійсності знайшли своє яскраве вираження у його роботах. Подією культурного життя стала його персональна виставка "Містечко" у 1939 р. - серія робіт з мотивів творчості Шолом-Алейхема.
У цьому циклі повною мірою виявилася особистість Толкачова-єврея, а художні образи сплелися з мотивами його особистої біографії. Ілюстровані образи єврейського містечка з творів Шолом-Алейхема несуть у собі відбиток власних спогадів художника про дитинстві, проведеному у містечку Щедрін біля сьогоднішньої Білорусі. У роботах серії "Містечко" особливе місце приділяється відображенню тяжкої частки євреїв у царській росії.
Сфера довоєнної творчої діяльності Толкачова була надзвичайно широка: книжкова графіка, створення ілюстрацій до відомих літературних творів - включаючи "Мати" Горького та "На західному фронті без змін" Ремарка, цикл літографій "Трипільська трагедія" та інші серії.
Наприкінці 1940-х років Толкачов створив галерею портретів українських письменників, яка сьогодні має не лише художню, а й історично-культурну цінність. Водночас він пише й портрети єврейських культурних діячів, серед яких Іцик Фефер та Перець Маркіш.
На початку липня 1941 р., відправивши в евакуацію свою сім'ю, Толкачов записався на фронт добровольцем. Перебуваючи в армії, Толкачов багато малює. Восени 1941 р. він створив цикл "Окупанти", що складається з експресивних і злих робіт, що часто карикатурно зображали німецьких вояків і викликали біль за залишених під німецькою окупацією співвітчизників. На початку 1942 р. цикл "Окупанти" був виставлений у П'ятигорську. Захопивши місто, німці знищили ці роботи, і Толкачов малює їх наново, доповнюючи новими роботами.
Згодом творчість Толкачова набула документалістського характеру. Наприкінці січня 1945 р. Толкачов був відряджений до військової комісії з розслідування злочинів нацистів у концтаборах. Відразу після звільнення Майданека та Освенцима він побував у цих концтаборах і, вражений побаченим, створив знамениті художні серії "Майданек", "Освенцім" та "Квіти Освенцима".
Толкачов опинився у двох найбільших таборах відразу після їхнього звільнення. Побачене глибоко його вразило. Перебуваючи там, Толкачов самозабутньо занурюється в роботу, він намагається встигнути сфотографувати момент, зафіксувати на папері якомога більше, майже не відволікаючись, за свідченнями, на їжу та сон. Сам художник описував свій тодішній стан як близький до одержимості:
"Ненависть водила моїм пензлем, дійсність, що постала перед моїми очима у всій своїй жорстокості, що перевищувала уяву".
В Освенцимі, коли художник закінчив папір, він продовжив малювати на знайдених у штабному приміщенні офіційних таборових бланках. В результаті ці бланки стали невід'ємною частиною композиції, а надруковані на них казенні фрази німецькою "Комендант концтабору Аушвіц" або "Обер-президент провінції Верхня Сілезія" наповнили малюнки додатковим зловісним змістом, додаючи у твір образ фізично в ньому відсутнього нацистського вбивці.
Роботи Толкачова наприкінці війни нерідко перегукуються з листами євреїв-фронтовиків, де вони описували свої почуття від побаченого та від усвідомлення того, що сталося.
Товкачів у своїх записках під час перебування у звільненому Освенцимі художник писав: "Холодний зимовий вітер завиває над Освенцимом, оточеним трьома рядами колючого дроту. Здається, що це не колючий дріт тремтить і стогне на вітрі, а сама змучена тортурами земля стогне голосами жертв..."
Як художник-інтернаціоналіст, що несе високі гуманістичні ідеали, Толкачов гостро сприймає та передає у своїх роботах біль та трагедію всіх жертв нацистських злочинів, незважаючи на національність i релігію.
Залишаючи Освенцім, Толкачов писав: "... Я не міг відірватися від цього шматка проклятої землі, що залишався позаду, від цієї жахливої людської прірви. Все моє тіло здригалося від німих ридань. Освенцім залишився позаду".
Альбоми "Майданек" та "Квіти Освенцима" вийшли у Варшаві у 1945-1946 роках. Від імені польського уряду альбоми було розіслано главам держав антигітлерівської коаліції, воєначальникам та міністрам союзних держав. У Любліні, Жешуві, Кракові, Катовицi, Лодзі, Варшаві було виставлено антинацистські цикли Толкачова, які викликали величезний суспільний резонанс.
Однак, на батьківщині художника, у великому радянському концтаборі творчість Толкачова потрапила до немилості. На одному з альбомних аркушів цензори побачили зображення талеса. Толкачова, викривача фашизму і расизму, розпинали лише через те, що він талес на колючому дроті табірної огорожі нагадував народ, приреченому фашистами повне знищення".
У радянському союзі ці роботи виставлені та видані не були. Більше того, в період кампанії проти "космополітів" творчість Толкачова зазнала нападок з боку офіційної преси та звинувачень у "сіоністсько-релігійному" змісті, а сам художник був затаврований як втілення "безрідного космополітизму та буржуазного націоналізму".
Хвиля антиєврейських настроїв, підживлювана радянською державною політикою, вдарила і по Толкачову. Альбоми та виставки "Майданек", "Освенцім" та "Квіти Освенцима", що викликали широкий резонанс у Польщі, в срср не побачили світ і зазнали шквали принизливої критики.
Опинившись в опалі, Толкачов зіштовхнувся з проблемами заробітку, і допомогу йому прийшли друзі-художники: вони ставили свої підписи під роботами Толкачова, публікували в журналах і віддавали йому гонорар.
Тільки в 1961-1963 роках Толкачов зміг повернутися до теми концентраційних таборів та таборів смерті, і в результаті, у 1965 році в Києві було видано альбом "Освенцім".
У 1977 р. Толкачова не стало у Києві.
. . . .
“I hate fascism; I did what I had to do, I did what my conscience demanded of me, and my heart led me," - Zinovy Tolkachov.
Zinovy Shenderovich Tolkachov was born in 1903 in the town of Shchedrin, Minsk province. After graduating from the two-class craft department of the Brodsky Kyiv State Jewish School, Tolkachov studied at an art school for six months, but was forced to leave it due to the family's difficult financial situation. At first, he worked as an apprentice to a sign-painting master, then in Man's "painting artillery", where he painted movie posters. From 1928 to 1930, he studied at the printing department of the Kyiv Art Institute.
Tolkachov's biography is quite typical for Jews in the post-revolutionary years. However, unlike most of his contemporaries, being a sought-after artist and illustrator, Tolkachov left visual evidence of his own perception of reality.
For him, a native of a Jewish town, the revolution opened the way to higher education and career growth - opportunities that the Jews of Tsarist Russia, for the most part, could not even dream of.
Tolkachov's impressions of the Soviet reality were vividly expressed in his works. An event in his cultural life was his personal exhibition "The Town" in 1939 - a series of works based on the motifs of Sholom-Aleichem's work.
In this cycle, Tolkachov's personality as a Jew was fully revealed, and the artistic images were intertwined with the motives of his personal biography. The illustrated images of the Jewish town from the works of Sholom Aleichem bear the imprint of the artist's own memories of his childhood spent in the town of Shchedrin near today's Belarus. In the works of the "Town" series, a special place is given to the reflection of the heavy share of Jews in tsarist Russia.
The scope of Tolkachov's pre-war creative activity was extremely wide: book graphics, creation of illustrations for famous literary works - including Gorky's "Mother" and Remarque's "On the Western Front Without Change", the cycle of lithographs "Trypil Tragedy" and other series.
At the end of the 1940s, Tolkachov created a gallery of portraits of Ukrainian writers, which today has not only artistic, but also historical and cultural value. At the same time, he paints portraits of Jewish cultural figures, including Itzik Fefer and Perets Markish.
At the beginning of July 1941, having sent his family to the evacuation, Tolkachov signed up for the front as a volunteer. While in the army, Tolkachev paints a lot. In the autumn of 1941, he created the "Occupiers" cycle, consisting of expressive and evil works that often caricatured German soldiers and caused pain for the compatriots left under German occupation. At the beginning of 1942, the cycle "Occupiers" was exhibited in Pyatigorsk. After capturing the city, the Germans destroyed these works, and Tolkachev paints them anew, supplementing them with new works.
Subsequently, Tolkachov's work acquired a documentary character. At the end of January 1945, Tolkachov was assigned to the military commission to investigate the crimes of the Nazis in the concentration camps. Immediately after the liberation of Majdanek and Auschwitz, he visited these concentration camps and, impressed by what he saw, created the famous artistic series "Majdanek", "Auschwitz" and "Flowers of Auschwitz".
Tolkachov ended up in the two largest camps immediately after their release. What he saw deeply impressed him. While there, Tolkachev forgetfully immerses himself in work, he tries to have time to photograph the moment, to record as much as possible on paper, almost not being distracted, according to evidence, by food and sleep. The artist himself described his state at that time as close to obsession:
"Hatred guided my brush, the reality that appeared before my eyes in all its cruelty that exceeded imagination."
In Auschwitz, when the artist finished the paper, he continued to paint on official camp forms found in the headquarters. As a result, these blanks became an integral part of the composition, and the official phrases printed on them in German "Commandant of the Auschwitz concentration camp" or "Ober-President of the Upper Silesian Province" filled the drawings with additional ominous content, adding to the work the image of a Nazi murderer physically absent from it.
Tolkachov's works at the end of the war often resonate with the letters of Jewish front-line soldiers, where they described their feelings from what they saw and the realization of what happened.
Tolkachov in his notes during his stay in the liberated Auschwitz, the artist wrote: "The cold winter wind howls over Auschwitz, surrounded by three rows of barbed wire. It seems that it is not the barbed wire that trembles and moans in the wind, but the tortured earth itself moans with the voices of the victims".
As an internationalist artist carrying high humanistic ideals, Tolkachov acutely perceives and conveys in his works the pain and tragedy of all victims of Nazi crimes, regardless of nationality and religion.
Leaving Auschwitz, Tolkachov wrote: "... I could not tear myself away from this piece of cursed land that remained behind, from this terrible human abyss. My whole body shuddered with silent sobs. Auschwitz remained behind."
The albums "Majdanek" and "Flowers of Auschwitz" were released in Warsaw in 1945-1946. On behalf of the Polish government, the albums were sent to the heads of states of the anti-Hitler coalition, military commanders and ministers of the allied states. Tolkachov's anti-Nazi cycles were exhibited in Lublin, Rzeszów, Krakow, Katowice, Łódź, and Warsaw, which caused a huge public outcry.
However, in the artist's homeland, in a large Soviet concentration camp, Tolkachov's work fell into disfavor. On one of the landscape sheets, the censors saw an image of Thales. Tolkachev, an exposer of fascism and racism, was crucified only because he hung on the barbed wire of the camp fence to remind people doomed to complete destruction by the fascists."
These works were not exhibited or published in the Soviet Union. Moreover, during the campaign against "cosmopolitans", Tolkachov's work was attacked by the official press and accused of "Zionist-religious" content, and the artist himself was branded as the embodiment of "rootless cosmopolitanism and bourgeois nationalism".
The wave of anti-Jewish sentiments, fueled by Soviet state policy, hit Tolkachov as well. The albums and exhibitions "Majdanek", "Auschwitz" and "Oświęcim Flowers", which caused a wide resonance in Poland, were not published in the USSR and were subjected to barrages of humiliating criticism.
Having found himself in disgrace, Tolkachov faced problems of earning, and his artist friends came to his aid: they put their signatures under Tolkachov's works, published them in magazines and paid him a fee.
Only in 1961-1963 Tolkachov was able to return to the topic of concentration camps and death camps, and as a result, in 1965, the album "Auschwitz" was published in Kyiv.
In 1977, Tolkachov died in Kyiv.
|
