|
«Я ненавиджу фашизм; я зробив те, що мав зробити, зробив те, що вимагало від мене моє сумління, і навело серце», - Зіновій Толкачов.
Зіновій Шендерович Толкачов народився 1903 року в містечку Щедрін Мінської губернії. Після закінчення двокласного ремісничого відділення Київського казенного єврейського училища імені Бродського Толкачов півроку навчався у художній школі, але був змушений її залишити через тяжке матеріальне становище сім'ї. Спочатку він працював учнем у майстра з розпису вивісок, потім у «мальовничій артілі» Мана, де малював кіноафіші. З 1928 року до 1930-го навчався на поліграфічному факультеті Київського художнього інституту.
Біографія Толкачова досить типова для євреїв у післяреволюційні роки. Проте, на відміну більшості своїх сучасників, будучи затребуваним художником і ілюстратором, Толкачов залишив візуальні свідчення власного сприйняття дійсності.
Йому, уродженцю єврейського містечка, революція відкрила дорогу до вищої освіти та кар'єрного зростання - можливостей, про які євреї царської росії, здебільшого, не могли і мріяти.
Враження Толкачова від радянської дійсності знайшли своє яскраве вираження у його роботах. Подією культурного життя стала його персональна виставка "Містечко" у 1939 р. - серія робіт з мотивів творчості Шолом-Алейхема.
У цьому циклі повною мірою виявилася особистість Толкачова-єврея, а художні образи сплелися з мотивами його особистої біографії. Ілюстровані образи єврейського містечка з творів Шолом-Алейхема несуть у собі відбиток власних спогадів художника про дитинстві, проведеному у містечку Щедрін біля сьогоднішньої Білорусі. У роботах серії "Містечко" особливе місце приділяється відображенню тяжкої частки євреїв у царській росії.
Сфера довоєнної творчої діяльності Толкачова була надзвичайно широка: книжкова графіка, створення ілюстрацій до відомих літературних творів - включаючи "Мати" Горького та "На західному фронті без змін" Ремарка, цикл літографій "Трипільська трагедія" та інші серії.
Наприкінці 1940-х років Толкачов створив галерею портретів українських письменників, яка сьогодні має не лише художню, а й історично-культурну цінність. Водночас він пише й портрети єврейських культурних діячів, серед яких Іцик Фефер та Перець Маркіш.
На початку липня 1941 р., відправивши в евакуацію свою сім'ю, Толкачов записався на фронт добровольцем. Перебуваючи в армії, Толкачов багато малює. Восени 1941 р. він створив цикл "Окупанти", що складається з експресивних і злих робіт, що часто карикатурно зображали німецьких вояків і викликали біль за залишених під німецькою окупацією співвітчизників. На початку 1942 р. цикл "Окупанти" був виставлений у П'ятигорську. Захопивши місто, німці знищили ці роботи, і Толкачов малює їх наново, доповнюючи новими роботами.
Згодом творчість Толкачова набула документалістського характеру. Наприкінці січня 1945 р. Толкачов був відряджений до військової комісії з розслідування злочинів нацистів у концтаборах. Відразу після звільнення Майданека та Освенцима він побував у цих концтаборах і, вражений побаченим, створив знамениті художні серії "Майданек", "Освенцім" та "Квіти Освенцима".
Толкачов опинився у двох найбільших таборах відразу після їхнього звільнення. Побачене глибоко його вразило. Перебуваючи там, Толкачов самозабутньо занурюється в роботу, він намагається встигнути сфотографувати момент, зафіксувати на папері якомога більше, майже не відволікаючись, за свідченнями, на їжу та сон. Сам художник описував свій тодішній стан як близький до одержимості:
"Ненависть водила моїм пензлем, дійсність, що постала перед моїми очима у всій своїй жорстокості, що перевищувала уяву".
В Освенцимі, коли художник закінчив папір, він продовжив малювати на знайдених у штабному приміщенні офіційних таборових бланках. В результаті ці бланки стали невід'ємною частиною композиції, а надруковані на них казенні фрази німецькою "Комендант концтабору Аушвіц" або "Обер-президент провінції Верхня Сілезія" наповнили малюнки додатковим зловісним змістом, додаючи у твір образ фізично в ньому відсутнього нацистського вбивці.
Роботи Толкачова наприкінці війни нерідко перегукуються з листами євреїв-фронтовиків, де вони описували свої почуття від побаченого та від усвідомлення того, що сталося.
Товкачів у своїх записках під час перебування у звільненому Освенцимі художник писав: "Холодний зимовий вітер завиває над Освенцимом, оточеним трьома рядами колючого дроту. Здається, що це не колючий дріт тремтить і стогне на вітрі, а сама змучена тортурами земля стогне голосами жертв..."
Як художник-інтернаціоналіст, що несе високі гуманістичні ідеали, Толкачов гостро сприймає та передає у своїх роботах біль та трагедію всіх жертв нацистських злочинів, незважаючи на національність i релігію.
Залишаючи Освенцім, Толкачов писав: "... Я не міг відірватися від цього шматка проклятої землі, що залишався позаду, від цієї жахливої людської прірви. Все моє тіло здригалося від німих ридань. Освенцім залишився позаду".
Альбоми "Майданек" та "Квіти Освенцима" вийшли у Варшаві у 1945-1946 роках. Від імені польського уряду альбоми було розіслано главам держав антигітлерівської коаліції, воєначальникам та міністрам союзних держав. У Любліні, Жешуві, Кракові, Катовицi, Лодзі, Варшаві було виставлено антинацистські цикли Толкачова, які викликали величезний суспільний резонанс.
Однак, на батьківщині художника, у великому радянському концтаборі творчість Толкачова потрапила до немилості. На одному з альбомних аркушів цензори побачили зображення талеса. Толкачова, викривача фашизму і расизму, розпинали лише через те, що він талес на колючому дроті табірної огорожі нагадував народ, приреченому фашистами повне знищення".
У радянському союзі ці роботи виставлені та видані не були. Більше того, в період кампанії проти "космополітів" творчість Толкачова зазнала нападок з боку офіційної преси та звинувачень у "сіоністсько-релігійному" змісті, а сам художник був затаврований як втілення "безрідного космополітизму та буржуазного націоналізму".
Хвиля антиєврейських настроїв, підживлювана радянською державною політикою, вдарила і по Толкачову. Альбоми та виставки "Майданек", "Освенцім" та "Квіти Освенцима", що викликали широкий резонанс у Польщі, в срср не побачили світ і зазнали шквали принизливої критики.
Опинившись в опалі, Толкачов зіштовхнувся з проблемами заробітку, і допомогу йому прийшли друзі-художники: вони ставили свої підписи під роботами Толкачова, публікували в журналах і віддавали йому гонорар.
Тільки в 1961-1963 роках Толкачов зміг повернутися до теми концентраційних таборів та таборів смерті, і в результаті, у 1965 році в Києві було видано альбом "Освенцім".
У 1977 р. Толкачова не стало у Києві.
|
