|
Живописець та графік Лариса Пуханова - обдарований митець з народження. Народилася у Києві. Закінчила Державну художню середню школу ім. Т.Г. Шевченка (ДХСШ) у 1977. Закінчила Київський державний художній інститут (зараз НАОМА) (майстерня В. Чабаника) у 1983. Член Національної Спілки художників України (НСХУ) з 1991. Працює в галузі живопису та графіки.
Лариса із дитинства знала, що буде художником. Розуміння такого призначення прийшло відразу і саме по собі. Її заняття проходили на Подолі. У першій в її житті студії викладали ліплення та малюнок. Школярі ліпили із глини тварин, обпалювали і робили виставки. Вони також постійно малювали подільські старовинні вулички та споруди: «Мені особливо подобалисьбілі мармурові фонтани, тобто їх залишки: один був на Контрактовій площі, іншій - на алеї між Нижнім та Верхнім валами», - каже Лариса.
Особливо запам’яталась Ларисі студія Бориса Піаніди, яка розміщувалась у приміщенні Академії, яка тоді називалася Київським художнім інститутом. Лариса пам’ятає, якими особливими були заняття у студії Піаніди: «Борис Нікітич викладав живопис. Він дуже любив дітей, а його ніжне і зворушливе ставлення до нас запам’яталося назавжди. Тим більше, що воно було незвичним у порівнянні із звичайною школою».
Люди, предмети, істоти, стихії виявляються зображеними Ларисою з особливою ніжністю та обов'язково яскраво. Вона обожнює Київ, зображуючи відомі та звичні місця по-своєму, ніби відкриваючи їхню душу.
Лариса вільно володіє різними мальовничими техніками, дотримуючись своєї яскравості, властивої її роботам. Особистість і творчі пошуки Лариси пов’язані, взаємозалежні і не існують у розмежуванні, а тим більше у конфлікті між собою.
Саме момент емоційного сприйняття натури Лариса вважає головним. Емоційності у неї присвячене все. Лариса майстерно відтворяє речі настільки переконливо, щоб вони неодмінно передавалися глядачу.
«Питання не стільки у амплітуді цих пошуків, адже від болю до щастя - ціла безмежність», - каже Лариса. - «Ясна річ, що існує багато чинників, які на це впливають - зміни, які приходять до людини із досвідом і часом, у глобальному розумінні. Або це можуть бути локальні, короткочасні, ситуативні стани, пов’язані із сьогоденням, обставинами, зрештою, порою року».
У РХСШ Лариса потрапила до класу Зої Лерман: «Вона не просто навчала нас, а розвивала у кожному особистість, радила, які книги читати, які фільми дивитися і яку музику слухати. Напевно, тільки сьогодні я по-справжньому розумію те, до чого вона прагнула - розкрити нашу індивідуальність і підтримати її».
Її наступним вчителем і викладачем став не менш уважний та делікатний у ставленні до студентів Василь Чебаник, коли вона вступила на відділення книжкової графіки до художнього інституту. Як і Зоя Лерман, він підтримував творчу ініціативу, заохочував до самоосвіти і дозволяв студентам свободу, що на тлі загальноінститутської ситуації із постійним притисненням творчих пошуків і забороною покидати межі офіційного мистецтва.
Лариса вільно експериментує, не обмежує себе у темах чи техніці, не забороняє собі бути різною із одним лише внутрішньо засвоєним правилом: насичувати простір живописного полотна емоцією та хвилюванням.
Лариса Пуханова працює серійно. Віднайшовши та відчувши тему чи мотив, вона майже завжди закріплює успіх та натхнення у цілій низці картин. Тому мотив у неї із незначними, а іноді і із суттєвими змінами переходить із одного полотна на інше, створюючи дивовижну галерею образів, сюжетів і мотивів.
У 1983-1985 роках, по закінченні навчання, Лариса створила серію «Київ періоду окупації», ідея якої була у створенні образів відчуття історичних реалій, пов’язаних із Другою світовою війною. У суспільстві тоді гостро відчувався застійний дух, творча інтелігенція знемагала, вже загрозливо витали блискавки майбутніх змін.
«Я спілкувалася у дессидентських колах, і саме під час кухонних бесід, де можна було спокійно і невимушено спілкуватися», - каже Лариса. - «У нас виникло розуміння, що ми знаходимося в окупації. Адже все те, що ми хотіли малювати, навряд чи можна було виставити. А виставлятися було потрібно, щоб вступити до спілки та отримати майстерню чи якісь інші можливості. Ось так у мене і виникла тема фαшиcтської окупації».
Тема рідного Києва завжди хвилювала Ларису та надихала її. Вона прагне постійно відчувати у своєму серці образи її міста.
У 2002-2006 роках в творчому доробку Лариси Пуханової виникла велика і виразна серія «Київ всередині та ззовні». Вона не хотіла обмежуватися маленькими розмірами і тягнула полотно форматом 1 м х 0,6 м навіть до Лаврської дзвіниці, тому що бажала вхопити на полотні перше враження, стан та захват, важливі та вирішальні, які допомагають відразу правильно скомпонувати картину.
У її творчому арсеналі зберігається чимало етюдів та ескізів того Києва, який, на жаль, поступово зникає під впливом сучасності.
Є у роботах Лариси Пуханової й іронічна складова, про яку художниця говорить, що так «проявляється бажання пошуткувати». Є надзвичайно наївні за змістом та сутністю, але реалістичні за формою серії присвячені тваринам, до яких у художниці дуже турботливе ставлення.
«Безумовно, дуже важливим є вміння помічати, дивитися і чути, що для багатьох мало б бути суттєвим, вирішальними, але стає доленосним, на превеликий жаль, із запізненням», - каже Лариса. - «І хоча втрата цих здібностей - процес не невідворотній, але при певних умовах його можна втратити назавжди».
Виставки:
2021
Виставка живопису «Шолом, Київ!», Музей Шолом-Алейхема, Київ
2009
«Escher. Spring sun», Центральний будинок офіцерів, Київ
2007
Персональна виставка у галереї «Образ», Київ
2006
Персональна виставка у посольстві США, Київ
Персональна виставка у галереї «Лавра», Київ
Персональна виставка у театрі «Сузір'я», Київ
2005
Український Арт фестиваль, Швеція
Персональна виставка у галереї «Образ», Київ
Персональна виставка у посольстві Італії, Київ
2002
«Артекспо», Нью-Йорк, США
2001
Український Арт-фестиваль, Созополь, Болгарія
Групова виставка, Балтімор, США
1999
«Прекрасне майбутнє», Верховна Рада, Київ
1998
Персональна виставка у галереї «36», Київ
1997
Персональна виставка у посольстві Болгарії, Київ
1996
Персональна виставка у галереї «Ірена», Київ
1993
Персональна виставка у галереї «Барві», Київ
«Живописна пластика», Національний Художній музей, Київ
1991
"Відродження". Міжнародне бієнале, Львів
Колекції:
Фонди Міністерства культури України, Київ
Фонди Союзу художників України, Київ
Колекція "Градобанку", Київ
Приватні колекції:
Колекція Ігоря Діченка (Україна)
Колекція Мішеля Терещенка (Франція)
Колекція Георгія Сударкіна (Україна)
Приватні колекції України, Німеччини, Ізраїлю, Канади, США, Чехії, Словаччини
. . . .
Painter and graphic Larisa Pukhanova is a gifted artist from birth. She was born in Kyiv. She graduated from the T.G. Shevchenko State Art High School named after (DHSSh) in 1977. Graduated from the Kyiv State Art Institute (now NAOMA) (V. Chabanyk workshop) in 1983. Member of the National Union of Artists of Ukraine (NSHU) since 1991. Works in the field of painting and graphics.
Larisa Pukhanova knew from childhood that she would be an artist. The understanding of such a purpose came immediately and by itself. Her classes were held in Podil. Sculpting and drawing were taught in the first studio in her life. Schoolchildren sculpted animals from clay, burned them and made exhibitions. They also constantly painted Podil's old streets and buildings: "I especially liked the white marble fountains, i.e. their remains: one was on Kontraktova Square, the other - on the alley between Nizhny and Verkhny Valami," says Larisa.
Larisa especially remembered Borys Pianida's studio, which was located in the premises of the Academy, which was then called the Kyiv Art Institute. Larisa remembers how special classes were at Pianida's studio: "Boris Nikitich taught painting. He loved children very much, and his gentle and touching attitude towards us will be remembered forever. Especially since it was unusual compared to a regular school."
People, objects, creatures, elements are depicted by Larisa with special tenderness and necessarily vividly. She adores Kyiv, depicting famous and familiar places in her own way, as if revealing their soul.
Larisa is fluent in various pictorial techniques, adhering to the brightness characteristic of her works. Larisa's personality and creative pursuits are connected, interdependent and do not exist in isolation, let alone in conflict with each other.
It is the moment of emotional perception of nature that Larisa considers to be the most important. Everything, even the palette, is dedicated to her emotionality. The artist of her time sought to reproduce in paintings even such, at first glance, not picturesque things, such as the color of pain. But today her goal is the color of joy.
"The question is not so much the amplitude of these searches, because from pain to happiness - a whole infinity," says Larisa. "It is clear that there are many factors that influence this - changes that come to a person with experience and time, in a global sense. Or it can be local, short-term, situational conditions related to the present, circumstances, after all, the time of year".
Larisa skillfully reproduces things so convincingly that they are definitely transmitted to the viewer.
Larisa got into Zoya Lerman's class at the RHSS: "She didn't just teach us, but developed each of us as a personality, advised us what books to read, what movies to watch and what music to listen to. Probably, only today do I really understand what she was striving for - to reveal our individuality and support her."
Her next teacher and lecturer was Vasyl Chebanyk, no less attentive and delicate in his attitude towards students, when she entered the department of book graphics at the art institute. Like Zoya Lerman, he supported creative initiative, encouraged self-education and allowed students freedom, against the background of the general institutional situation with constant suppression of creative pursuits and a ban on leaving the boundaries of official art.
Larisa freely experiments, does not limit herself in topics or techniques, does not forbid herself to be different with only one internally learned rule: to saturate the space of the canvas with emotion and excitement.
Larisa Pukhanova works serially. Having found and felt a theme or motif, she almost always cements success and inspiration in a whole series of paintings. That is why her motive with minor, and sometimes with significant changes, passes from one canvas to another, creating an amazing gallery of images, plots and motives.
In 1983-1985, after graduation, Larisa created the series "Kyiv during the period of occupation", the idea of which was to create images with a sense of historical realities related to the Second World War. In society at that time, a stagnant spirit was acutely felt, the creative intelligentsia was languishing, and the lightning of future changes was already flying menacingly.
"I communicated in dissident circles, and it was during kitchen conversations, where you could communicate calmly and casually," says Larisa. "We have come to understand that we are under occupation. After all, everything that we wanted to paint could hardly be exhibited. And it was necessary to exhibit in order to join the union and get a workshop or some other opportunities. That's how I came up with the topic of fascist occupation, which in a strange way resonated with the mood that arose in the kitchen".
The topic of her native Kyiv always worried Larisa and inspired her. She strives to constantly feel in her heart the images of her city.
In 2002-2006, a large and expressive series "Kyiv inside and outside" appeared in the creative work of Larisa Pukhanova. She did not want to limit herself to small sizes and dragged the canvas with a format of 1 m x 0.6 m even to the Lavra bell tower, because she wanted to capture on the canvas the first impression, state and delight, which are important and decisive, which help to immediately compose the picture correctly.
In her creative arsenal, there are many sketches and sketches of Kyiv, which, unfortunately, is gradually disappearing under the influence of modernity.
There is also an ironic component in the works of Larisa Pukhanova, which the artist says is how "the desire to make a joke manifests itself." There are extremely naive in content and essence, but realistic in form series dedicated to animals, to which the artist has a very caring attitude.
"Of course, it is very important to be able to notice, look and hear, which for many should be essential, decisive, but becomes fateful, unfortunately, too late," says Larisa. "And although the loss of these abilities is not an inevitable process, under certain conditions it can be lost forever."
Exhibitions:
2021
Painting exhibition "Sholom, Kyiv!", Sholom Aleichem Museum, Kyiv
2009
"Escher. Spring sun", Central House of Officers, Kyiv
2007
Personal exhibition at the "Image" gallery, Kyiv
2006
Personal exhibition at the US Embassy, Kyiv
Personal exhibition at Lavra Gallery, Kyiv
Personal exhibition at the "Constellation" theater, Kyiv
2005
Ukrainian Art Festival, Sweden
Personal exhibition at the "Image" gallery, Kyiv
Personal exhibition at the Embassy of Italy, Kyiv
2002
"Artexpo", New York, USA
2001
Ukrainian Art Festival, Sozopol, Bulgaria
Group exhibition, Baltimore, USA
1999
"Beautiful Future", Verkhovna Rada, Kyiv
1998
Personal exhibition at the gallery "36", Kyiv
1997
Personal exhibition at the Embassy of Bulgaria, Kyiv
1996
Personal exhibition at the "Irena" gallery, Kyiv
1993
Personal exhibition at the "Barvi" gallery, Kyiv
"Painting", National Art Museum, Kyiv
1991
"Renaissance". International Biennale, Lviv
Collections:
Funds of the Ministry of Culture of Ukraine, Kyiv
Funds of the Union of Artists of Ukraine, Kyiv
Collection of Gradobank, Kyiv
Private collections:
Collection of Ihor Dichenko (Ukraine)
Collection of Michel Tereshchenko (France)
Collection of Georgy Sudarkin (Ukraine)
Private collections of Ukraine, Germany, Israel, Canada, USA, Czech Republic, Slovakia
|
